Маленькі історії Великої книги - 26 Лютого 2014 - Криворізька спеціалізована школа №118
Головна » 2014 » Лютий » 26 » Маленькі історії Великої книги
20:36
Маленькі історії Великої книги

У кожної людини є своя улюблена книжка:когось приваблюють пригоди, хтось віддає перевагу детективам. комусь подобається історія.... Та є книжки особливі. які залишаються з нами завжди. Для українців саме такою книгою є "Кобзар" Т.Г.Шевченка.25.02 14р. у 124 школі відбулася презентація фотоальбому "Маленькі  історії Великої книги". На сторінках видання представники різних поколінь саксаганців діляться життєвими історіями знайомства з творчістю Т.Г.Шевченка,його незабутнім "Кобзарем", що став сімейною реліквією. До створення цієї книги  також прилучилася учениця  8-А класу Воронова Владлена ( учитель Крижня Н.І.)



Воронова Влада,
учениця 8-А класу КСШ № 118


Зимові канікули… Для нас, школярів,- це велика    радість. А для мене – подвійне свято. Я знову на    Полтавщині у бабусі.
          Вечір… За вікнами хурделиця, а в бабусиній  хаті тепло, спокійно.
–    Марійко, дивись, який я для тебе  подарунок зберігла, - бабуся показує пакуночок, обережно обгорнений папером.
Дивлюся – це збірка Т.Г. Шевченка «Кобзар».
Перегортаю пожовклі від часу сторінки, поринаю в написане. З болем в душі переймаюсь долею малого Тараса.
… Там матір добрую мою   
     Ще молодую у могилу
     Нужда та праця положили…
    Жорстоко повелася доля із сестрами поета: в наймах виросли, в наймах і померли.
Слова поета проймають серце наскрізь, зміст поезій спонукає мене, ще дитину, не тільки плакати, а й задуматись над долею людини в ті далекі часи.
    Гортаємо з бабусею сторінки поезії «Сон».
… Летим. Дивлюся, аж світає,
    Край неба палає, …
          Перед очима постають безмежні поля, зелені гаї, сади. Тополі, мов сторожа, розмовляють з полем. Відчуваю чисте повітря, згіркле від запаху трав, чую срібну пісню соловейка. Спокій і благодать обгортає мене. Але, що це?
 

… Душе моя,
     Чого ти сумуєш?
     Душе моя убогая,
     Чого марне плачеш…
    І вже немає переді мною ні квітучого саду, ні чистого неба. Ніби живими бачу княжат недорослих, каліку, з якої латану свитину знімають, чую плач вдови за єдиною дитиною. Як живі постають мерці, люди, закуті в кайдани, і панство, панство…
    Дочитую поему. Далеко за північ… Іду спати з незабутнім враженням від прочитаного. Знаю, що подарунок від бабусі буде для мене настільною книгою. А слово Кобзаря ніколи не згасне. Буде для мене вічним і живим.


Автор:Крижня Н.І.

Переглядів: 310 | Додав: lani | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
avatar
Для випускників школи
НАША АДРЕСА
Україна, Дніпропетровська обл.,
м.Кривий Ріг, 50056,
м-н Сонячний, 1



(0564) 65-14-66,65-34-15 school_118@ukr.net
ЯК НАС ЗНАЙТИ