Як писати твір – роздум для ЗНО - ПІДГОТОВКА ДО ЗНО - ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ - Каталог статей - Криворізька спеціалізована школа №118
Головна » Статті » ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ » ПІДГОТОВКА ДО ЗНО

Як писати твір – роздум для ЗНО
-------

Твір-роздум є важливою частиною тесту з української мови та літератури, тож написати його потрібно як найкраще. На відміну від перших років  ЗНО, тепер нам відома точна структура твору. Прочитавши та запам’ятавши дані рекомендації можна без досконалого  знання граматики та орфографії  набрати на творчому завданні половину балів. У дані статті подана уся інформація, що допоможе вам написати власне висловлювання з української мови на максимум балів.

Ганна ШВЕЦЬ,
кандидат філологічних наук,
Інститут філології
Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка

І. Структура твору-роздуму
Школярам потрібно пояснити, що будь-який твір (попри те, що саме слово передає очевидний творчий, вільний характер процесу) має чітку структуру й будується за стрункою схемою: вступ, основна частина, висновок. Твір-роздум – особливий текст, будова якого визначена закона­ми логіки. До того ж оцінювання висловлення було б суб’єктивним, якби вчитель керувався лише критерієм «подобається – не подобається». Тож дотримання певної визначеної схеми під час написання твору-роздум – доконечна вимога, виконання якої допоможе учневі переконливо довести свою думку, а вчителеві дасть орієнтири для об’єктивного оцінювання. Отож пропонуємо старшокласникам запам’ятати структуру твору-роздуму:
1.Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.

Середня частина може варіюватися: або по­даємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:
1.Теза.
2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.
Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргу­ментів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома дока­зами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.
Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають ар­гументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кож­ної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи те­зу, викладач візьме до уваги таке:
 теза є;
 вона розташована на початку твору;
 вона сформульована чітко;
 у ній є конструкції, які виражають власну думку.
До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:
 аргументи містяться після тези та відповіда­ють їй;
 аргументів мінімум два (!);
 приклади йдуть після аргументів і відповіда­ють їм;
 прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
 висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
 використані спеціальні слова й вирази, які по­трібні для аргументації, наведення прикладів та ви­сновку (див. таблицю нижче).

Важливо пояснити випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору мож­на отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логіч­ність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору макси­мально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму. З такою на­становою, упевнена, старшокласники старанні­ше й відповідальніше поставляться до роботи над створенням власного висловлення.
 
 
II. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі
Теза Я думаю, …
Я вважаю, …
Мені здається, що …
На мою думку, …
На моє переконання, …
Моя точка зору на цю проблему така: …АргументиЯ так вважаю, тому що …
Чому я так думаю? Тому що …
Аргументом на користь моєї думки мо­же бути те, що …
До того ж …
Довести своє твердження я можу такими аргументами:
по-перше, …, а по-друге, …
На користь моєї думки можу навести такі аргументи: …
Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, …,
а по-друге, …
Хоч моя думка, можливо, видається див­ною, спробую переконати вас такими аргумен­тами: …

Приклади:
Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми. Так, …
На згадку приходить герой …
У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір …
Яскравим прикладом саме такого ро­зуміння … особисто для мене є …
Проблема … є дуже актуальною, тому бага­то прикладів її розв’язання дає саме життя.
Говорячи про … , не можна не згадати …
Повертаючись до думки про … , можу наве­сти такий приклад: …
Як я вже зазначав, … Щодо цього яскравим прикладом є образ … з твору …
Тема мого роздуму порушується у творі … . Там …
Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой … з твору …
Історія також дає багато прикладів … Один із них – …
Згадаймо постать видатного … Захоплює його …
Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що …
Хочу навести приклад із власного життя …
Висновок:
Отже, можна дійти висновку, що …
Підсумовуючи, можна зазначити: …
Таким чином, можна зробити висновок, що …
Отже, бачимо, що …
На завершення свого роздуму підсумую: …
Вирази для зв’язку думок:
По-перше, по-друге, …
Повертаючись до думки про…, хочу зазначити, що …
Як я вже стверджував, …
Як уже зазначалося, …
Як можна побачити, …
 
 
Обговорюючи на уроці цю таблицю, наголо­шуємо, що з великого арсеналу запропонованих ви­словів учневі у його творі потрібні одна-дві конст­рукції з кожного блоку. Звертаємо увагу школярів, що вирази для зв’язку думок не є закріпленими за певною частиною твору. Наявність їх впливає на кількість балів за логічність твору, отож вони не­обхідні. Оптимальний варіант використання їх – в аргументах і прикладах (див. таблицю). Важливо, щоб учні серйозно поставилися до запропонованих конструкцій. Якщо, наприклад, у висновку написати «Я думаю», можна втратити 1 бал, оскільки цей ви­раз доцільно використовувати у формулюванні тези.
 
III. Варіанти формулювання тези залежно від теми твору
Твір-роздум конче має починатися з тези-твердження, думки, яка буде доводитися у висловленні. Можливі кілька варіантів.
1.Теза сформульована в темі твору.
2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).
3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.
4.Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.
Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.

1. Теза сформульована в темі твору. Як показує практика ЗНО, поки що переважали саме такі теми – з уже сформульованою тезою. Учень має погоди­тися з нею або заперечити її. У першому випадку можна почати з чогось на кшталт:
Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму …
Я підтримую думку, висловлену в назві твору …
Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму …
У другому випадку початок буде такого типу:
Мені здається, теза, запропонована для роздуму, по­милкова.
Я хотів би довести протилежне твердження: …
Я хотів би спростувати запропоноване твер­дження …
Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві твору.
Я вважаю інакше: …
Я не підтримую точку зору, висловлену в назві тво­ру …
Пропонуємо учням «План дій для формулю­вання тези».
1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спросто­вуєте її.
3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.
4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­раження власної думки.

Розгляньмо конкретні приклади – кілька тем по­передніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Із думкою, запропонованою в назві твору, я цілком згоден. Вважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне й близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.
2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя на­буває сенсу й повноти.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто не­обхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідне­ної праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена ро­бота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.
Учнів варто попередити, що тема з уже сфор­мульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, фор­мулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропонова­ну для роздуму думку я розумію так: …» – і доводи­ти своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.

Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця
    Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і добро­зичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?

Ми - це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних
Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрід­ний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особи­сто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну осо­бистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.

2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіан­тів). Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.
Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
Запропонувати свій (третій!) варіант.
Об’єднати дві точки зору.


Тепер ілюструю прикладами. В одному зі збірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?» Мої учні доводили істин­ність однієї з думок, викладених у назві. Відповідно їхні твори починалися приблизно так: «Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колек­тивний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окре­мих особистостей». Одна дівчинка не погодилася з обома твердженнями. Вона написала: «Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема осо­бистість не здатні визначити майбутнє (як і мину­ле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих». А я, працюючи над твором-зразком для учнів, вирішила поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Вийшло ось що: «Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окре­му особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».
Пояснюємо учням, що коли обидва судження ди­леми слушні, треба так і писати: «Не варто проти­ставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони оби­дві містять раціональне зерно». Наводжу приклад.

Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?
Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, про­тиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.

3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.
Мова не йде про запитан­ня, які фактично містять у собі відповідь, ось як, на­приклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню са­мостійність мислення й сформулювати власну тезу.

Що таке покликання?
На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призна­чення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впев­нений, може дати людині лише робота за покликанням.
Старшокласники часто лякаються самого запи­тання «Що таке … ?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. Підказуємо, що в цьому разі можна застосувати та­ку модель: у першому реченні сказати про склад­ність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.

Що таке кохання?
Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйнят­тя й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є дум­ка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні ща­стя своєму обранцеві.

Що таке совість?
Загальновизнаним є таке значення поняття «со­вість»: це почуття моральної відповідальності за свою по­ведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.

 

Що таке милосердя?
Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочи­таємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. - це допомога іншим.

4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези. Цей варіант ча­стково схожий на попередній, однак він трохи зву­жує поле пошуків вдалого формулювання тези. На­приклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вуж­ча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези:«Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях».Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»
Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жод­них орієнтирів, потрібно самому поставити запи­тання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.

Звичаї та традиції
Яке значення мають народні звичаї та традиції в на­шому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідо­млюєш зв’язок  з рідним народом.

III. Виклад матеріалу в інших частинах роздуму.
Тезу твору неодмінно треба довести за допомо­гою аргументів. Пояснюємо учням, що аргумент – це не приклад, а думка, яка доводить тезу. Пропо­нуємо «План дій для формулювання аргументів»:
1.Уважно перечитати сформульовану тезу.
2. Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.
3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
4. Перевірити, чи вони справді аргументують ваш тезу.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ар­гументації думки.

Як приклад наведу аргументи до деяких запро­понованих раніше тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а люди­на, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність тако­го погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж жура­вель у небі»; «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо – плачемо».
2. На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
    Моя думка ґрунтується на історичному досвіді люд­ства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політич­них партій… Другий аргумент – зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.


Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови ре­алізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.

Часто учні запитують, чи обов’язково викори­стовувати вирази «по-перше», «по-друге». Поясню­ємо, що це не вимога, але такі вставні слова допома­гають організувати виклад матеріалу більш чітко й логічно, а аргументи – ідеальне місце твору, де їх можна використати.

«План дій для наведення прикладів»:
1. Уважно перечитати сформульовані тезу й аргумен­ти.
2. Вибрати приклади з літератури та з історії чи влас­ного життя.
3. Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.
4. Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для на­ведення прикладів.

Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Пояснюємо учням, що вони пишуть твір-роздум на тему вільну (найчастіше – морально-етичну), а не літературну, тож повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз худож­нього твору. Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.
Підкреслюємо, що приклад з літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови, коли зазначено автора (письменника, режисера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. ін.), краще написати «відо­мий твір» – так випускник убезпечить себе від утра­ти одного бала за фактичну помилку.
Щодо висновку твору акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку твору, але, звичайно, іншими словами. Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу – так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов’язкові слова (отже, таким чином, можна підсу­мувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі. Отже, «План дій для формулювання висновку»:
1. Перечитати свою тезу.
2. Переформулювати її іншими словами.
3. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­сновку.
Для зразка знову звернуся до запропонованих вище тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінува­тимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє лю­дину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.
2.  Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.

 

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
     Таким чином, можна зробити висновок, що минуле, справді, визначає наше майбутнє. Людина, яка розуміє причини своїх помилок і невдач у минулому, намагати­меться більше не припускатися подібних прорахунків. Народ, що усвідомив свою історію, має більше шансів посісти гідне місце в майбутньому.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
На завершення роздуму підсумую: щасливий  той, хто знайшов споріднену працю. У ній людина виявляє свій твор­чий потенціал, збагачується духовно і, головне, відчуває себе потрібною.

IV. Редагування твору
Говорячи про редагування твору, учитель па уроці наголошує, що потрібно вдумливо перечитувати на­писане, стежити, аби у висловленні не було повторів, думки були сформульовані просто й чітко, не було за­надто ускладнених конструкцій, щоб була дотримана схема твору-роздуму. Але як навчити старшокласни­ка редагувати твір?
Думаю, на уроці продуктивною може бути така форма роботи: обговорення учнівського твору, виявлення помилок, стилістичних вад, недоліків у будові висловлення й колективний по­шук кращого варіанта. Для цього пропонуємо кожній парі старшокласників роздрукований учнівський твір. Десять-п’ятнадцять хвилин триває його прочи­тання, пошук помилок, обговорення в парах. Тоді даємо учням можливість висловитися.
Учитель спря­мовує роботу в потрібному напрямі: акцентує увагу на типових помилках, у разі потреби допомагає виправити їх та поліпшити слабкі місця тощо. Добре, якщо ця робота буде проведена на наступному після написання роздуму уроці на матеріалі твору одного чи кількох учнів класу (звісно, коли вони не проти). Пропоную зразок; ліворуч уміщено учнівський роз­дум, праворуч – коментар до помилок.

Краса врятує світ
Тема, запропонована для роздуму,  дуже цікава. На мою думку, в цих словах скрита (1) велика надія, віра в те, що на­стане час, коли краса людсь­ких почуттів (2) переможе і (3) оволодіє світом, в (4) яко­му зараз панують такі почуття (2), як недовіра, зневага, байдужість, жадність (5). Я, як і Ф. Достоєвський_ (6) щиро вірю в це, сподіваюсь (7). Я розумію, що це буде можливо, тільки якщо кожна людина на планеті буде від себе вимагати удосконалення (8).
Спробую довести свою думку методом від протилеж­ного. Давайте озернемося (9) й подивимося на нашу країну. Ми всі свідки політичної та економічної криз, які тягнуть Україну вниз. Причиною всім цим (10) проблем є недовіра людей один одному (11); невміння поступитися своїми позиціями (12), (13) заради розквіту держави; ненажер­ливість людей, які збільшують свої капітали за рахунок гро­шей бідних і середніх класів суспільства. Що ж, як не краса людських почуттів, взаєморо­зуміння (14) може вивести країну з цього стану?!
Скарбниця світової літера­тури дає багато прикладів кра­си. Силу кохання описує в своєму (15) творі «Тигролови» І.Багряний. Коханню Наталки і Григорія ніщо не може бути на перешкоді (16).  Говорячи про красу почуттів, не можна не згадати О. Пушкіна. У його повісті «Капітанська дочка» коханню головних героїв не може перешкодити (16) навіть Громадянська (17) війна. Ко­хання все перемогає (18).
Історія теж багата на при­клади з цієї теми. Сила волі, небайдужість до долі своєї країни, почуття справедливості прокинулися в людях в 1980-1990 роках_в_східноєвропейських (19) країнах, які повстали проти тоталітарного режиму СРСР.
Отже,  можно (20) прийти до висновку, що перед красою людських почуттів ніхто не може встояти (21). Рано чи пізно добро переможе. Як я вже казала, я сподіваюсь, що краса врятує світ. І якщо кожна людина буде цього бажати, чекати, це стане реальністю.
 
1.  Лексична помилка: треба прихована.
2. Повтор слів. Можна замі­нити: краса людських взаємин.
3. Порушено закон мило­звучності мови (треба пере­може й оволодіє).
4. Після коми перед приго­лосним потрібен у, а не в (світом, у якому – слово якому починається на при­голосний звук [й]).
5. Лексична помилка: треба жадібність.
6. Порівняльну конструк­цію  як і Ф. Достоєвський треба виділити комами з обох боків.
7. Граматична помилка: ві­рити у щось, а сподіватися на щось. Можна переформулювати думку так: Як і Ф. Достоєвський, я щиро вірю в це, сподіваюся на торже­ство добра й краси.
8. Збіг двох голосних неба­жаний (вимагати вдоскона­лення).
9. Озирнемося.
10. Граматична помилка: причина чого?, а не чому? (причиною всіх цих проблем).
11. Граматична помилка: не­довіра людей один до одного.
12. Потрібно вжити форму однини: своєю позицією.
13. Кома не потрібна.
14. Конструкцію з як треба виділити  комами з обох боків.
15. Важкого для вимови збігу приголосних (в св, в хв. та подібних) слід уникати: у своєму творі.
16.  Двічі повторюються майже однакові вирази (бу­ти на перешкоді – не може перешкодити). Один із них треба замінити: стати на заваді.
17. Це не власна, а загальна назва: громадянська війна.
18. Перемагає (чергування о – а: перемога – перемага­ти, допомога – допомагати).
Між приголосними по­трібен прийменник у: про­кинулися в людях у 1980-1990 роках у східноєвропей­ських країнах.
Можна.
Нечітко сформульована думка. Краще написати так: перед красою людських по­чуттів зло безсиле.
Аналізуючи будову цього твору, можна зазначи­ти таке.
1.  Структура твору загалом витримана, у кожній частині використано відповідні вирази.
2.  Аргумент лише один.
3.  Приклади з літератури (про красу кохання) зовсім не відповідають аргументу (про недовіру й ненажерливість, що панують у суспільстві).
Щоб поліпшити твір, потрібно додати ще один аргумент, мотивуючи наступні приклади про кохан­ня. Це можна зробити, перенісши абзац з історич­ним прикладом ближче до відповідного аргументу, а вже після нього сформулювати другий аргумент і навести приклади про кохання.
Історія дає багато прикладів щодо цього аргу­менту. Сила волі, небайдужість до долі своєї країни… (Далі за текстом твору.)
Другий аргумент – усепереможна сила красивих людських почуттів, які витримують надзвичайні випробування. Найкращі зразки світової літератури приваблюють саме такими прикладами. Так, красу й силу кохання описує у своєму творі «Тигролови» І. Багряний… (Далі за текстом твору).


V. Організація роботи на уроці

Ефективність уроку, відведеного на підготовку до написання твору-роздуму, залежить від:
1) поінформованості учнів;
2) поетапного опрацю­вання кожної частини роздуму;
3) залучення всіх школярів до роботи.
Для цього потрібно забезпечи­ти старшокласників необхідним ілюстративним ма­теріалом (структура твору-роздуму, вимоги до його будови, перелік спеціальних конструкцій у роздумі, план дій для формулювання кожної складової частини твору тощо) й організувати роботу в парах або невеликих групах (4-6 учнів).
Так, пояснивши учням специфіку формулювання тези, пропонуємо для роботи в групах певну тему твору. Дві групи дістають завдання сформулювати тезу, у якій тема твору підтримується, інші дві – тезу, яка спростовує тему. Ще дві групи мають сформулювати тезу, яка відображала б проміжну позицію (Запропонована тема є досить складною. З одного боку, … , а з другого – …). Через п’ять-десять хвилин кожна група пре­зентує свій варіант, який обговорює й редагує весь клас. Найвдаліші зразки учні записують. Подібним чином організовуємо роботу над формулюванням тез до тем різного типу: викладач може запропонува­ти учнівським групам різні теми (відповідно до визначених у розділі III чотирьох варіантів), а потім дати завдання обмінятися записами й зредагувати їх.
Аргументація, як показує досвід, є найважчим моментом для школярів, тому цій частині роздуму потрібно приділити особливу увагу. Спонукаємо учнів до висловлення думок, які можуть довести об­рану тему, фіксуємо їх (у вигляді опорних слів) на дошці (якомога більше), а потім даємо завдання – чи в групах, чи індивідуально – записати відповідно оформлені два аргументи. Обов’язково кілька варіантів учні зачитують і колективно обговорюють.
У роботі з прикладами також можна застосува­ти метод «мозкового штурму» і дати завдання запи­сати один із озвучених прикладів як фрагмент тво­ру: з відповідними словами, елементами аналізу те­ми чи проблеми тощо.
Важливо, щоб робота над кожною складовою частиною твору закінчувалася прослуховуванням кількох варіантів, обговоренням їх, редагуванням (якщо потрібно) і записуванням найкращого фрагмента.
Логічним продовженням організованої таким чином колективної роботи бу­де домашнє завдання (написати власне висловлення) й урок з редагування тексту-роздуму (після перевірки творів: про це йшлося у розділі IV). Щоб робота була активною й результативною, потрібно добирати цікаві й актуальні для старшокласників теми творів, спонукати учнів до висловлення різних, навіть протилежних, думок, заохочувати до висловлення власної позиції, дискусії.
Школярі мають відчути: уміння писати твір-роздум потрібне не ли­ше для ЗНО (безперечно, це відповідальний етап, але ж не заради ЗНО вчимося), а, що важливіше, життєво необхідне, – щоб упевнено, переконливо й чітко доводити власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.

 

Категорія: ПІДГОТОВКА ДО ЗНО | Додав: lani (27.02.2016) | Автор: Ганна ШВЕЦЬ
Переглядів: 424 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Для випускників школи
НАША АДРЕСА
Україна, Дніпропетровська обл.,
м.Кривий Ріг, 50056,
м-н Сонячний, 1



(0564) 65-14-66,65-34-15 school_118@ukr.net
ЯК НАС ЗНАЙТИ